Владимир Туркин. Я ревную. Рус. Бел
Вся ликуя и звеня,
Лес с собою отодвинув,
Ты выходишь на меня.
Для меня, для долгой встречи,
Той, что я давно ищу...
Я ревную эти плечи
К равнодушному плащу.
Я ревную к веткам липы,
Что тобою троганы,
К ветерку, что так и липнет
Возле брови к локону...
Я к тебе ревную травы
И тебя ревную к ним.
По какому это праву
Льнут они к ногам твоим?..
Я раўную
Маладая, плашч накінуўшы,
Уся радуючыся ўдвайне,
Лес з сабою адсунуўшы,
Ты выходзіш на мяне.
Для мяне, для доўгай сустрэчы,
Той, што каля селішча...
Я раўную гэтыя плечы
Да абыякавага плашча.
Я раўную да галінак ліпы,
Што з табою мурава
Да ветрыка, што так ліпне
Поруч пасмы ля брыва...
Я да цябе раўную травы
І цябе раўную да іх.
Па якому гэта праву
Туляцца яны да ног тваіх?..
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119032602444