Миклош Форма. Ей нравились его слова

Автор: Миклош ФОРМА, Украина
              Перевод Инессы Соколовой

***

Ей нравились его слова, не обожать их невозможно,
с наличием душевных слов прекрасно складывалась жизнь.
Она любила, и сама была любима мужем тоже.
Вкушали дети ту любовь, счастливым славно было жить.

С улыбкою она жила, её и зеркалу дарила,
и не жалела добрых слов она, пожалуй, никому.
Хорошие слова с утра рассвету… Солнышко любила,
и этим счастлива была, зло не пристало потому.

На свете слово лишь одно сжимало душу страхом зимним.
Его боялась смысла очень: оно несло в себе беду.
Она в себе держала страх, не стал бы непреодолимым,
как в одиночестве несчастья, забыть бы горьких череду.
---

Оригинал

http://www.stihi.ru/2019/03/24/10055 – на странице автора

Вона любила всі слова

Вона любила всі слова, і як було їх не любити,
коли лише з хороших слів її складалося життя.
Вона любила, і її любили чоловік і діти:
казали про любов  – до стану щасливого серцебиття.

Із усмішкою умивалась, всміхалась дзеркалам очима
і не жаліла слів хороших ні усмішкам, не дзеркалам.
Для добрих слів щасливий ранок – уже підстава та причина,
і зрозуміло, що щаслива людина не буває зла.

Та лиш одне на світі слово стискало душу страхом зимним.
Вона цього боялась слова – так, як жахаються біди.
Вона цей страх отак у собі до днів останніх і нестиме.
«Самотність» – слово нещасливе, його б забути назавжди...