чому, чаклунко, мружиш очі
на свій манір,
навіщо п’єш напої ночі
в цю мить довір…
для чого згадуєш докуку
нічної мли
і ті знайомі думці звуки,
і дух золи…
начебто аромат пачулі
та зорепад
знов нагадали дні минулі
в піснях цикад…
степи духмяні полинові
і стогін злив,
і очі неба полинові –
те диво з див…
збери, чаклунко, ранні роси –
перлини сліз,
впиши граційний відголосок
в судьби реліз…
змахни сльозу, твій погляд ніжний –
то сонця світ,
а слово тепле та безгрішне,
мов заповіт…
25.03.2019
диво з див...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2019
Свидетельство о публикации №119032508396
Свидетельство о публикации №119032508396
Рецензии