Пішла. Як річка в береги ,
Після весняного розливу.
А з нею мрії і кохання,
Все зникло разом ,до світання.
Наче нічого й не було,не плакало,
І не боліло.
А він дивився сумно в слід
І не спинив,і не утримав.
Мовчав,і лиш дивився в слід.
Й не бачив,як богам молилась.
А може думав,що приснилась.
І все було неначе сон.
Вона пішла,не залишилась.
Й з осінньой тугой,в унісон,
Сумним дощем, душа умилась.
Пiшла...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119032500565
Свидетельство о публикации №119032500565
Рецензии
