Я пам’ятаю, ти сказав, що треба жити.
Прості слова, старі як самий світ.
І розхотілось вмить по течії вже плити,
Безцільно все чекати у воріт.
Це був як поштовх, мерехтіння світла,
Прості слова, які здригнули все.
Всередині закінчилась кровава битва,
Прості слова. Та чи слова лише?
І очі в сльози, наче та дитина,
Бо десь кричала скривджена душа.
Та чи була лише моя провина,
Що в спині я знаходила ножа?
Я пам’ятаю: «Треба просто жити».
Як грім, як вибух, промінь у пітьмі.
Летять слова над цим прекрасним світом,
І поселяються з любов’ю у мені.
Мальонкіна Ен
Треба жити
© Copyright: Малёнкина Эн, 2019
Свидетельство о публикации №119032500524
Свидетельство о публикации №119032500524
Рецензии
Чудовий вірш. Про біль душі, про те, що все одно незважаючи на нього ми рухаємось далі, живемо далі, творимо, діємо. Наталочко опечатка у слові гром правильно грім.
Успіхів! З повагою, Світлана.
Светлана Щербанюк 25.03.2019 01:28 • Заявить о нарушении
Успіхів! З повагою, Світлана.
Светлана Щербанюк 25.03.2019 01:28 • Заявить о нарушении