Порожній дім, пусті кімнати.
Тут оселилася печаль.
I плаче на могилі мати -
Сім‘ ї нема.Всім дуже жаль.
Війна забрала щастя з дому,
Яке роками тут жило...
Що говорити вже потОму?
Жило, було — та загуло.
Чи думав хтось про цю загрозу?
Сюрприз Росія піднесла.
Снаряди, кулі, кров і сльози
Війна з собою принесла.
І брат пішов вбивати брата.
Земля горіла у полях,
Стоять розбиті « Градом» хати,
І гинуть люди у боях.
Сини Росії , України,
За кого гинем на війні?
Ми ж браттями були донині!
Війна ж - могили і хрести.
За що воюєм? За свободу?
А може, за олігархат?
І ллється кров обох народів,
І брата убиває брат.
Кидайте, браття, воювати!
Війна вбиває тільки нас !
Всі сльози виплакала мати.
Не смерть, а хліб сіяти час !
Фізично свою відчуваю провИну,
Що два президента вбивають країну...
24.03.2019
За що воюем
© Copyright: Лариса Рындова, 2019
Свидетельство о публикации №119032502741
Свидетельство о публикации №119032502741
Рецензии