Вона любила всі слова, і як було їх не любити,
коли лише з хороших слів її складалося життя.
Вона любила, і її любили чоловік і діти:
казали про любов – до стану щасливого серцебиття.
Із усмішкою умивалась, всміхалась дзеркалам очима
і не жаліла слів хороших ні усмішкам, ні дзеркалам.
Для добрих слів щасливий ранок – уже підстава та причина,
і зрозуміло, що щаслива людина не буває зла.
Та лиш одне на світі слово стискало душу страхом зимним.
Вона цього боялась слова – так, як жахаються біди.
Вона цей страх отак у собі до днів останніх і нестиме.
«Самотність» – слово нещасливе, його б забути назавжди...
Вона любила всi слова
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119032410055
Свидетельство о публикации №119032410055
Рецензии
Счастливых слов там много... А для несчастных - есть только одно... Но часто оно становится весомее всех тех, что "вона любила..."
Спасибо за стих, Коля.
Анна Рыжая 28.03.2019 11:20 • Заявить о нарушении
Спасибо за стих, Коля.
Анна Рыжая 28.03.2019 11:20 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.