Легенда о ландыше 4

Легенда про конвалію

(слов'янська)

ВОлхова-річки царівна ВолхОва
Вгледіла якось Садка молодого,
  Парубка-красеня... Й так уже сталось -
  В нього безтямно вона закохалась!
Ходить край Волхова дні вона й ночі...
Всюди кохані ввижаються очі.
  Молить: - Садко, хоч на хвильку з'явися,
  В очі ВолхОви, сумні, подивися...-
Все видивляється, знову і знову...
Раптом підслухала тиху розмову:
  - Вже до весілля готуються люди,
  Шлюб у Садка із Любавою буде! -
В серце ВолхОві мов голка вп'ялася...
Тихо сльозами вона залилася.
  Срібні сльозини між трави упали,
  Гарними квітами попроростали!
Дівка й не баче - стулила повіки,
В темні поринула води навіки.
  Бачили це лише місяць і зорі:
  Квіти конвалії - сльози від горя!
І навесні все ще ніжно шепоче:
- Де ти Садко? - та сльозина дівоча...
     24.10.2008г.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Легенда о ландыше.

Волхова-реки царевна Волхова
Увидела как-то Садка молодого,
  Парня-красавца... И так уж случилось,
  В него безумно она влюбилась!
Ходит у Волхова дни она и ночи,
Всюду любимые чудятся глаза.
  Молит: - Садко, хоть на миг появись,
  В глаза Волховы, грустные, взгляни... -
Всё высматривает, снова и снова...
Вдруг подслушала тихий разговор:
  - Уже к свадьбе готовятся люди,
  Брак у Садка с Любавою будет! -
В сердце Волхове будто игла впилась,
Тихо слезами она залилась...
  Серебряные слезины меж травы упали,
  Красивыми цветами попроростали!
Дева и не видит - прикрыла веки,
В тёмные погрузилась воды навеки.
  Видели это только месяц и звезды:
  Цветы ландыша - слёзы от горя.
И весной всё ещё тихо шепчет:
- Где ты, Садко? - та слеза девичья.