Легенда о ландыше 3

Легенда про конвалію

(римська)

Діана якось забрела
У незнайомий ліс,
В якому зроду не була,
Бо він далеко зріс.

По-між дерев богиня йде
І гарна і струнка...
Відводить віти де-не-де
Її тонка рука.

А ліс тихесенько шумить,
Дерева - до хмарин!
Зашелестіло... І умить -
Ось фавн! І не один!

Набігла зразу їх орда,
Чи як осиний рій...
Діана бачить що біда,
Втікати треба їй!

Як вітер, дівчина летить,
З чола стікає піт...
Юрба ж за нею тупотить,
Близенько, слід у слід!

Копит козлячих ніби грім
І свист і дикий сміх...
Перешкоджають віти їм,
Сильцем - трава до ніг.

Діана, звісно, що втекла,
Її спіймати - зась!
Краплинка ж поту, що стекла,
У лісі прийнялась!

Але, скоріш за все - усі,
(Божественні ж були...)
І якось вранці, у росі,
Звелися й розцвіли.

Перлово-білий ніжний квіт
Ще й пахощі розлив...
І відтоді чарує світ
Конвалій диво з див!

14.10.2008г.

- - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Легенда о ландыше.


Диана как-то забрела
В незнакомый лес,
В котором сроду не была,
Ведь он далеко вырос.

Между деревьями богиня идёт
И красива и стройна...
Отводит ветви кое-где
Её тонкая рука.

А лес тихонечко шумит,
Деревья - до тучек!
Зашелестело... И вмиг -
Вот фавн! И не один!

Набежала сразу их орда,
Или как осиный рой...
Диана видит что беда,
Убегать надо ей!

Как ветер, девушка летит,
Со лба стекает пот...
Толпа же за нею топочет,
Вблизи, след в след!

Копыт козлиных будто гром
И свист и дикий смех...
Мешают ветви им,
Силком - трава к ногам!

Диана, конечно, сбежала,
Её поймать невозможно!
Капелька же пота, что стекла,
В лесу принялась.

Но, скорей всего - все!
(Божественные же были...)
И, как-то утром, в росе,
Поднялись и расцвели.

Жемчужно-белые нежные цветы
Ещё и аромат разлили.
И с тех пор чарует мир
Ландышей чудо из чудес!