Колись я не почую голос твій.
Ніде. Окрім стежин своєї мрії.
Іди, скоріше мчи туди,
де вітер теплим розпачем не віє.
Де сонце завжди світить і тобі,
де очі й руки нізащо не брешуть.
Де завжди я знайду твої сліди.
По запаху. Не зірваних черешень.
Не скошених і не зів'ялих жит,
Не сплетених тугою квіт волошок.
Ще трошки. Я прямую в нікуди.
Прошу. Затримай подих свій.
Ще трошки...
17.03. 2019
Колись я не почую голос твiй
© Copyright: Дарья Савицкая-Кюри, 2019
Свидетельство о публикации №119032307132
Свидетельство о публикации №119032307132
Рецензии
