У ЛIСI
Я в Ліс примчася на світанні,
коли він був в якімсь ваганні:
чи ще поспати, чи шуміти
може, Людей уже будити?
Потім прийшов я уже вранці,
були дерева, ніби бранці,
в тумані сріблом вже блистіли,
в росі на сонці миготіли.
Я в Ліс зайшов в обідню пору,
побачив вириту вже нору,
симфонію птахів скрізь чути,
і запах лісу теж відчути.
Я в Ліс прийшов у надвечір’я,
побачив біля нори пір’я,
почув десь хрумкання кісток –
це ласував уже вовчок.
Я в Ліс придибав серед ночі,
що ледве бачив неба очі.
Та соловейка трелі чув,
хоча неспокій теж відчув.
А хто Господар в Лісі нині?
Тварини це, а чи – Рослини?
Ні! Вони є в нім квартиранти,
якщо насправді – виживанти!
Людина є “господар” лісу
і хазайнує у нім, звісно,
вирубує дуби та липи –
прадавні Лісу архетипи ...
Ліси вивозять з України,
нам полишаючи руїни.
Допоки ж отаке все буде?
Тож схаменіться, добрі ЛЮДИ!...
Бо як не стане в нас озону,
за будь-якого вже сезону,
н і х т о не знайде порятунку,
щоби ще жити у притулку!?...
Писано 22 лютого 2017 року. Дописано й оновлено 21.03.2019 р.Троєщина
Свидетельство о публикации №119032203297