Тiсно серцю...
Ліки в шафі, така необачна.
Тесля міряє дошки, стругає труну,
ти чекаєш на щастя - не лячно?
Божевільна... Спустися на землю, ти де?
Не надійся... Зміни окуляри.
Блиснуть миті життя, свіже листя впаде -
зсохне, зчахне, а веснами марить.
Кожній тварі, мурасі відміряв Господь,
для метелика день - ціла вічність.
Надивилася вже, порцелянова плоть
розіб'ється чи в жовтні, чи в січні,
чи у травні. Та ні не тепер, не коли
п'є душа з водограю озерця.
Прийде смерть - прожену і накрию столи
для надії, любові та сонця!
Скільки не довелося пройти без ціпка,
гори небо тримають на вежі.
Ти полину не рви більше, доле гірка!
Дай покути і райдуги, Боже!
Свидетельство о публикации №119032104636
Але будемо - лише про позитив ! З Днем Поезії, дорогенька ! З новою Весною ! І многая лєта під Сонечком та Божими крильцями ! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 21.03.2019 20:43 Заявить о нарушении
Татьяна Левицкая 02.04.2019 17:34 Заявить о нарушении