Я із Далекого села,
що заховалося в долині,
там чиста річка пролягла
де ми жили в старій хатині.
Там було затишно та тепло
в мороз і вітер, дощ, та сніг,
Там працювали в холод й спеку
і не зникав дитячий сміх.
Там завжди яблуні росли,
жовтогарячі обрикоси,
тоді малими ми були,
а потім стали всі дорослі.
Пройшли роки, не стало світла,
не стало чистою вода,
вона в криницях вся прогіркла,
для всіх прийшла біда.
Згодом і річка пересохла,
русло пустив хтось в інший бік,
для всіх людей життя померкло,
не дожили вони свій вік.
Укр. Далеке село
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119032007192
Свидетельство о публикации №119032007192
Рецензии