Нил Гилевич Я влюбленный в твои фантастичные виды
Я влюбленный в твои фантастичные виды
И шепчу, как признание: Мой край, дорогой!
Отпусти мне мои и грехи, и обиды
Исповедуй надежды, любовь и покой.
После долгих разлук и далеких вояжей
Я вернулся навеки в тень кленой твоих
Из родимой земли, под дубравой звенящей
Хоть побегом цветка прорасту для живых.
Я хаджу, закаханы у твае краявіды...
Я хаджу, закаханы у твае краявіды,
І шапчу, як прызнанне: о, мой край дарагі!
Зноў нясу табе ў споведзь і трывогі, і крыўды,
І надзеі, і ўцехі, і любоў, і грахі...
Пасля доўгіх расстанняў і далёкіх вандровак
Я вярнуся навекі ў засень клёнаў тваіх.
Толькі з роднага долу, толькі ў роднай дуброве -
Як не дрэвам, хоць кветкай прарасту для жывых.
Свидетельство о публикации №119032000446