Жадана тиша збуджує тривогу.
Нарешті тиша. А я сумую.
І знову дощ іде на допомогу.
Він все влаштує. Він все вгамує.
Знервований чорнозем краплі пестять.
Не люті стрільна. — Вода небесна.
Лікує рани степу та небесність.
Земля терпляча. Вона воскресне.
Та не воскреснуть землі-неньки діти,
Які життями цей степ прикрили.
І прагне дощ за них дошепотіти,
За їхні душі прозорокрилі.
м.Попасна, 2015
Тиша
© Copyright: Серез, 2019
Свидетельство о публикации №119031806826
Свидетельство о публикации №119031806826
Рецензии