Неначе у ві сні, я бачу Степ Далекий
глибоку річку, де-не- де, мілку,
а навесні вона така широка
несе загрозу людям ще й яку.
Там кілька хїат лишилося самотньо,
люди без світла, доживали вік,
колись вони жили там всі в турботах
хоча й тоді не милим їм був свііт.
А згодом у державі нові зміни,
їм не потрібно стало те село,
пейзаж залишився і мене на картині,
а ось села мого, немов і не було.
Укр. Неначе у в1 сн1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119031605049
Свидетельство о публикации №119031605049
Рецензии