Володарка вiтру... Михайло Жайворон

Оригінал:


Володарка вітру, якій не потрібна реклама.
Намірне супроти її виставляти щити.
Сердець чоловічих велителька, пані і дама,
Що може нараз розхитати найвищі мости.

Одним лише поглядом душу торкне і нашепче,
І хвилю здійме там, з нічого роздмухає шторм.
Червоні вітрила щораз напинатиме вечір,
Хоча той вітрильник навряд чи чекатиме хто.

Не треба і крил, аби вслід полетіти за нею,
Насінням кульбаби розбитись об небо ущент,
Чи десь за крутим горизонтом подій, за межею,
Згоріти зорею у вирі бездонних очей.

Вол;дарка вітру із роду самого Стрибога,
Як флюгером, крутить довкола шалені світи.
Піском задувають пасати чумацьку дорогу,
І тільки на серці лишають пекучі сліди.
© Михайло Жайворон


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Владелице ветра – нужна ли какая реклама?!
Потребности нет – выставлять на дорогах щиты.
И власть над сердцами имеет и пани и дама,
Способная вмиг расшатать великаны-мосты.

Одним только взглядом разбудит и душу, нашепчет,
Поднимет волну и касанием вызовет шторм.
Рубин парусов каждый раз раздувать будет вечер,
Хоть парусник вряд ли теперь ожидать станет кто.

Не нужно и крыльев, чтоб вслед полететь за мечтою:
Зонтом одуванчика  –  вдребезги, в  сотни лучей.
Иль там где-то, за горизонтом – межою крутою –
Сгореть, что комета, в пучине бездонных очей.

Владелица ветра, должно быть, из рода Стрибога*,
Как флюгером, крутит в округе шальные миры.
Песком задувает пассат**  роковую дорогу –
На сердце зарубки оставит в процессе игры.


* Стрибог — один из верховных богов в древнеславянской культуре.
**пассат (от исп. viento de pasada) — ветер, дующий между тропиками круглый год