Тече ріка життя незнанна.
Десь виток є і в щось впадає.
Ось народився, в світ подався.
Життю сказав - привіт, люблю.
Всміхнулось, якось саркастично
І відчуття що дежавю.
Колись усе уже було -
Раділо, плакало, цвіло,
розбилось, впало, розлюбило.
А потім знову повторилось.
Життя, то справжнє дежавю.
Наче настирливий туман,
що накриває й накриває.
День байбака, рік байбака -
Одне й те саме.
От тільки щастя десь літа
i дежавю не відчуває.
Лиш посмішка життя крива.
Ріка сумна що в ній пливу,
знов відчуваю - дежавю.
Дежавю
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031506062
Свидетельство о публикации №119031506062
Рецензии
