Свiтлана Костюк...

                Світлої Пам’яті...


Оригінал:


у прозорих очах мого подиху спогаду відчаю
лебедина печаль і кринична дзвінка глибина
повертаюся звідти сильнішою навіть і вищою
і освітлено-тиха і гордо-відчайно-сумна
повертаюсь повільно аби не розхлюпати суть свою
іще гріє зсередини те що мечем вогняним пекло
таке враження ніби я в пеклі і зовсім нага стою
і в мені крижаніє уже неприкрите моє крило
у долонях своїх затискаю надії розвихрені
і ховаю від світу рожеві пір`їночки птиць
як же боляче Боже мій як же незатишно тут мені
у людському театрі з вертепом мальованих лиць
© Світлана Костюк.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…а в прозрачных очах вдох с отчаяньем воспоминания
лебединой печалью  колодца звенит глубина
возвращаюсь оттуда сильнее и выше чем ранее
осветлённой и тихой и гордой хоть с самого дна
не спеша возвращаюсь чтоб не расплескать эту суть свою
изнутри греет что раскалённым мечом обпекло
впечатление будто в аду и совсем я нагой стою
и уже леденеет ничем не прикрыто крыло
а в ладонях сжимаю надежды виденьем взвихрённые
в рукавах прячу кустики розовых пёрышек птиц
как же больно мне Боже и мысли мои неспокойные
в человечьем театре с вертепом раскрашенных лиц


Коллаж Наталії Лисюк - дякую