Колись одранку ти, з рештом, втомишся
Чекати там, де ні дня б не вартило,
Як зрозумієш, чого соромишся,
Та з ким не треба боятись бартера-
Приходь до мене крізь млу весіннюю
З вогнем цілунків, з сумною втіхою.
Я покажу тобі, як все змінюю,
І не збрешу, де завжди прибріхую.
Час має силу, вік має значення,
Усе на світі - здобуток досвіду.
Я призначаю тобі побачення,
А ти, як стало, підеш удосвіта.
14 березня 2019р.
***
© Copyright: Лилия Карнаушенкова, 2019
Свидетельство о публикации №119031400691
Свидетельство о публикации №119031400691
Рецензии