Кріпацька неволя ідоля важкая,
Тюрми, заслання і каторга знов.
Для Шевченка Вкраїна завжди святая,
Й не згасала ніколи до любов.
Знущання, побої, важкая робота,
І каторга, й біль,і окови важкі.
Не сон повноцінний, а тільки дрімота,
Життя у засланнях й катюги лихі.
Ой важко жилось кріпакам у неволі,
Пожалітись на долю лиш Богу могли.
І босі ходили, в лахміттях і голі,
Та не всі дочекатися волі змогли.
Щоб справити одіж - не було в них змоги,
Це розкіш була для народу тоді.
Всі влітку ходили вони босоногі,
Бо серця у панів, наче кремінь, тверді.
Кріпацьку неволю, і біль і знущання
Кобзар це на собі відчув за життя,
А біль, що у серці - у віршах зізнання.
Вкраїна для нього була завжди свята.
Не зрікся він неньки, закутий в кайданах,
Любив Україну і всерці беріг,
Любить не боявся, служивши у пана,
Й на вічний спочинок шлях додому проліг.
09.03.2019 р.
Крiпацька неволя i доля важкая
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119031400450
Свидетельство о публикации №119031400450
Рецензии