Пробачте, біленькі берізки,
За душу вразливу мою;
Розбіглися наші доріжки,
Лишилася хвиля жалю...
Про миле смагляве дитинство
Кора зашепоче мені.
Постеляться листям барвистим
Осіннього лісу вогні.
Послання в майбутнє сховали,
Як згадку шкільної пори,
Берізку для варти обрали,
Кидаючи рідні двори.
Пробігли роки непомітно:
Приснилося рідне село,
Берізка поламана вітром -
Послання, мабуть, не дійшло.
Пробачте...
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2019
Свидетельство о публикации №119031309946
Свидетельство о публикации №119031309946
Рецензии
Стежинка куди подівалась
Якою дитинство пройшло?
В майбутьнє, напевно, сховалась...
... Приснилося рідне село.
А мені ніколи не сниться...чому?
Гарний вірш.
Дякую.
Екатерина Синесгерева 14.03.2019 07:50 • Заявить о нарушении
Якою дитинство пройшло?
В майбутьнє, напевно, сховалась...
... Приснилося рідне село.
А мені ніколи не сниться...чому?
Гарний вірш.
Дякую.
Екатерина Синесгерева 14.03.2019 07:50 • Заявить о нарушении