Кобзарю, сину України,
Ти понад все її любив,
Не бачиш ти, що нарід гине,
І ворог нарід полонив.
Кобзарю, сину України,
Ти спочиваєш над Дніпром,
Повсюду твоя дума лине,
Яку писав ти ще пером.
Кобзарю, сину України,
Ти чуєш, як реве Дніпро,
Хоч заросли твої стежини,
Бо так давно це все було.
Кобзарю, сину України,
Реве Дніпро і плаче люд.
Неначе ягоди калини,
На землю кровцю люди ллють.
Кобзарю, сину України,
Тебе багато літ нема.
Невже даремно люд наш гине?
Невже це робиться дарма?
09.03.2019 р.
Кобзарю, сину Украiни
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119031309851
Свидетельство о публикации №119031309851
Рецензии