Душа и тело. Марфа и Мария Из Богуславской

Из Валерии Богуславской
Душа и тело. Марфа и Мария

              О тело, ты — души хранитель,
      Ты с ней, как ученик-учитель
      Едино. Кто кого в тандеме
      Тут держит в тонусе и в теме.
                В. Богуславская

Во мне и Марфа, и Мария,
Как в каждой женщине живёт.
А есть ли в этом эйфория?
Иль, может, пляс наоборот?
Вдвоём с собою, — без примера, —
Где здравый смысл — за кавалера.
(Валерия — сама Валера,
Здесь дальнозоркость за бинокль).

Я — две сестры. Мария — Марфа
Во мне живут, как две — в одной.
Во мне характер — не монархия.
Дуумвират вам не анархия.
Заслуживает ли анафемы
Без оснований, Боже мой?
Так может, в этом демократия?
Каков вердикт учёной братии?

Перешиваем или порем —
Вдвоем отлавливаем «блох».
Вдвоём шагаем минным полем.
Нам на двоих  чертополох
Путь застит, застит белый свет.
Нас двое, третьего здесь нет.
Разъединить же сей диполь нам —
Живым — не позволяет Бог.


ВАЛЕРІЯ  БОГУСЛВАВСЬКА,  1939

Душа і тіло.  Марфа і Марія
 
Душа із тілом нерозлучні,
Доки живі — як вчитель з учнем.
І хто кого у цім тандемі
        Тримає в тонусі і в темі?
                В.Богуславська


В мені і  Марфа і Марія
Живуть, як в кожній із жінок.
Хіба є в цьому ейфорія?
А може, не такий танок
Вдвох із собою, без партнера,
Здоровий глузд — за кавалера.
(Валерія — також Валера,
Далекозорість — мов бінокль).

Я — дві сестри. Марія й Марфа
В мені живуть, як дві — в одній.
Характер в мене — не монархія.
Дуумвірат не є анархія.
Чи заслуговую анафеми
На цій підставі, Боже мій?
А може, це є демократія?
Який вердикт, учена братіє?

Перешиваємо, чи поремо —
Усе ладнаємо удвох.
Удвох крокуєм мінним полем.
Один на двох чортополох
Наш крок, оплівши, переймає.
Між нами третього немає.
І роз’єднати цей диполь нам —
Живим — не дозволяє Бог.