залишені весни в стогоні,
розхлюпане,
бризками щастя,
замучене вештання
бЕз толку,
примарами в димці
над річкою Летою,
нарциси здичАвілі
прИймами скраю,
паркАни підперті
плечима старечими,
безсилі триматися
стійко на прив'язі,
спустили на воду
непройдені кроки,
в обіймах не схрещені,
залишені спати
наодинці, під вербами,
що плачуть віками,
відколи ростуть вони,
гіллЯ полоскати
у водах тих привчені,
нАвчені пити з ріки
і зростати тихесенько,
ніхто не стривожений
їх сумом стійким,
серце нічиє
не краялось,
зажурою стомлене,
віття повислеє
космами,
у вОди в зажурі
дивлячись,
про небо мріючи
веснами,
долями,
в стогоні?!
17:34
13.03.2019
зморшками в стогонi сказане
© Copyright: Гелена Смилянская, 2019
Свидетельство о публикации №119031309011
Свидетельство о публикации №119031309011
Рецензии