Вийду тихо на світанні,
вітер буду колихати.
Де живе моє кохання,
у якій ночує хаті?
Вийду рано, ледве зорі
засинатимуть з журбою.
У тумані неозорім
заблукаю за тобою.
Чи наснилось, чи омана;
що зозуля навіщує?
Де моє кохання, мамо,
чом воно мене не чує?
Чи то кличу не у голос,
чи воно лежить, дрімає?..
Як мені без нього голо,
наче і весни немає...
Мамо, де моє кохання,
мамо, чом воно далеко
та із ночі і до рання
заблукало у смереках?..
До небес воно шепоче,
ніби пташка через грати.
Що, моє кохання, хочеш?..
Де мені тебе шукати?..
рано
© Copyright: Алена Васильченко, 2019
Свидетельство о публикации №119031308605
Свидетельство о публикации №119031308605
Рецензии
Зачем искать?
«Кохання до нестями» дело не хитрое - само тебя найдёт
Александр Николаевич Богданов 25.03.2019 00:08 • Заявить о нарушении
«Кохання до нестями» дело не хитрое - само тебя найдёт
Александр Николаевич Богданов 25.03.2019 00:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.