Дніпрових темних вод краса...
Щось темне в них таки таїться.
Якась тривога і печаль.
Незрозуміле тихе, - щось?
Таке незнанне, як омана.
Як сивий блуд, - туман Купавин.
І щось там ніжиться на дні
У сонній темній глибині...
І уночі з глибин... З туману...
Виходить гарна темна панна.
Її волосся в діамантах...
Краплини сяють як смарагди...
Під берегом як привид бродить
І ніжним голосом співає...
Посеред ночі бліда постать
Коханного собі шукає...
Її кохання не приходить.
То ж берегом дівчина ходить...
Вона Русалка, не чаклунка,
В серці залишила чарунок...
Її нехрещена душа давно чекає
На дарунок...
Русалка
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031109446
Свидетельство о публикации №119031109446
Рецензии
