Стежина у сосновім лісі.
Іду по ній я спозарання.
Тут пахне все мені дитинством.
А ще, грибами.
Стоять кошлаті сиві сосни.
Закутані у сон туманом.
І мріють ,а про що не знаю.
Вони лиш знають.
А я іду, й на повні груди,
Вдихаю їхні аромати.
Вони ж застигли непорушно,
Наче солдати.
Ось їм на плечі всілось сонце.
І вітерець пробіг завзято.
Сосни прокинулись. І чудо!
Схотілось сонце їм гойдати!
Ранок у лici
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031109279
Свидетельство о публикации №119031109279
Рецензии
