Танцюють в небі зорі над селом.
Над темним ставом й батьківською хатой.
Іду стежиною, через старий садок
i згадую своє дитинство й тата.
Садок, садок - моя дитяча пісня!
Ти колисав мене у моїх снах.
Я пам,ятаю яблунь падолистя,
й налитий сонцем, чорний виноград.
Така мала, сиділа в абрикосах
i споглядала світ чарівний свій.
- І як гудить бджола,чи жовті з чорним оси,
що шерхотіли в сливах.
Й мурахи - зайди заклопотані,
що бігали туди - сюди вже зранку.
Як гілка теренова, на піску,
намалювала диво - витинанку.
І все було невпізнано - чарівне !
А я, в незнаннім королівстві, - Королівна.
Прадавній сад. Сад мойого дитинства.
Ти разом з батьком залишився там.
А я стою, вдивляючись у Вічність,
i все шукаю вас у небесах.
Сад дитинства
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031106936
Свидетельство о публикации №119031106936
Рецензии
