Колись з туманностей первинного хаосу
На світ цей народилася любов.
І рознеслася ніжним трунком,
Граалі душ, наповнились чарунком.
Кому по вінця,кому ні,
А іншим так собі - на дні.
Його душа була як скрипка,
Укрита таїною і туманом.
Мелодія журлива чарувала,
Чутливі струни ніжністю торкала.
Душа у небесах літала
І поповнилася радістю до краю.
О ти, печальний скрипалю,
Тепер для кого грає твоя скрипка?
Ще пам'ятаю,та не люблю.
Відносить десь далеко вітер
Звабливу ту мелодію твою.
Скрипалю
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031100052
Свидетельство о публикации №119031100052
Рецензии
