Кобзар давно пророкував
І долю нашу передбачив,
Давним–давно все відчував,
Ще в ті роки, коли кріпачив.
Що буде з нами, він відчув,
Що Україну пошматують.
Навіть в засланні коли був,
Він розумів – народ не чують.
Кобзар в віршах все описав,
Він наче бачив сьогодення,
Свою країну цінував,
І Україна в неї ймення.
Він знав черстві серця панів.
Для них простолюд – лиш рабсила.
Він бачив їхню лють і гнів,
Його недоля не зломила.
Важку сам долю пережив:
Служив в дячка, служив у пана,
Та Україну він любив,
Й за Україну в серці рана.
Хоч у засланнях він бував,
Та України там не зрікся.
Про Україну все писав,
Важкою долею обпікся.
Кобзар хотів, щоб лад той впав,
Щоб люди всі вдихнули волю,
Щоби панич не панував,
Й молив для люду кращу долю.
Минуло безліч вже років,
Епоха панська вже минула,
Та в нас тепер лютує гнів,
Бо влада все перевернула.
09.03.2019 р.
Свидетельство о публикации №119031100459