Одне небо на двох
у відлизі серпанковій тануть.
Розбуди навесні, голосніше сурми,
Трубадуре, натхненний, коханий!
Порцелянові чаші магнолій в саду -
аж по вінця дурманного трунку.
Розбуди мене, любий, до тебе прийду
із медово-терпким поцілунком.
Не благала у неба ні сонця ковтка,
ні любові, ні щастя, ні срібла.
Розділяє дорогу лиш смуга вузька,
перепони здолати не здібна.
Одне небо на двох, де немає доріг,
тільки крила розправ над землею.
На чужий ти ніколи не ступиш поріг...
Я ніколи не буду твоєю!
2019р
Свидетельство о публикации №119031007942
аж по вінця дурманного трунку." - как же замечательно, Танюшка! Они, и правда, похожи на фарфоровые чашки! Тонкий, светящийся на солнце, напоминающий Villeroy & Вoch или мейсенский фарфор.
Обнимаю тебя, талантливая моя подружка!
Наталья Шалле 15.03.2019 13:31 Заявить о нарушении
Спасибо, Богу, что ты у меня есть!
С любовью,
Татьяна Левицкая 20.03.2019 12:04 Заявить о нарушении