Стоїть одиноко у полі береза,
від вітру хитаються листя й гілки,
а я біля неї немов не тверезий,
не можу дорогу до хати знайти.
Хитаюсь від вітру, неначе береза,
не бачу дороги до рідної хати
вже й руки замерзли від вітру й морозу,
а я все не можу, цей шлях подолати.
Не бачу вогнів у нічному просторі,
не чути собак, та не чути гусей,
а я не тверезий від смутку та горя
крокую до хати заради ідей.
Невже тут у полі, прийдеться вмирати
від вітру й морозу у темряві ночі,
а в мене в очах, ніби світло у хаті
яку я шукаю, запющивши очі.
Укр. Сто1ть одиноко
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119031004754
Свидетельство о публикации №119031004754
Рецензии
"хативже"-приберіть зайве. Дякую. Правдивий вірш. Відчуття таке, що авобіографічний. Настільки явно і точно передані відчуття. Ключовий рядок: "А я не тверезий від смутку та горя..."Спочатку хотілося пожартувати над п'яницею: "Від горілки ти п'яний, а не від горя". Однак потім зрозумів, що це алегорія і стало страшно.
Генрих Сергеев 10.03.2019 13:36 • Заявить о нарушении
Генрих Сергеев 10.03.2019 13:36 • Заявить о нарушении