Пересторога. Вера Бондаренко

Не заплямуй ти днів моїх журбою
І на хресті зневір не розіпни.
Люби, заполони серця снагою
І підійми на крилах доброти.

Не зав’яжи ввесь світ одним собою:
З тобою разом хочу я зростать,
У подорож візьми мене з собою,
По світу разом будем мандрувать.

Навчімось разом милосердю, міри
І ти облишиш здатність відтинать
Усіх, хто ще хиткий на стежці віри.
Не заважай мені допомагать.

Не осуди – і не діждеш огуди,
Не затопчи –  і виростуть квітки.
Забудь печалі, і розправиш груди
Для радості-любові на віки.

Стихоотклик Ладомира Михайлова


Не заплямую днів твоїх журбою
І на хресті зневір не розіпну.
Давно заполонив серця снагою,
Давно вже зрозумів я доброту.

Не хочу світ в"язати я собою.
Тебе кохаю. Разом нам зростать.
Нікого поруч!Завжди лиш з тобою
По світу, мила, буду мандрувать.

Вчимося разом милосердю міри,
Та тільки, рідна, будем обирать
Ми тих, хто гідно йде по стежці віри,
А всім не треба нам допомагать.

І тільки ті, від кого жду огуди,
Нехай не йдуть топтать мої квітки.
Нехай любов наповнює нам груди
Для радості, кохана, навіки!