Сумне до дня народження Шевченка

Країна мрій. Моя країна.
Чи ти вже є? Чи є в тобі?
Лиш повоєнная руїна,
Та очі матері в журбі.
До сходу сонця ще далеко,
І скільки  голос накував
Зозулі нам? Та й щось лелека
Уже сто літ не прилітав.
Давно, запряжений волами,
Плуг не вгризався у лани.
Не молочай,  життя степами
Коса рубає сатани.
Збіднілі села. Зубожілі
Міста безлюднії стоять.
Тополі в лузі, білі-білі
Від пуху, з вітром гомонять.
І порожньо в повітрі, в душах,
Не видно сонця із-за хмар.
І на коліна впасти мушу
Під Каневом, де спить Кобзар.
Бо ти вже знав, що так і буде
З прийдешнім цим за много літ:
Зневіряться і згаснуть люди.
Не прочитавши заповіт.
Оплутана в тенета з мани
Країна, наче нежива.
Пророче -"лихо мені з вами"
Впаде на спалені жнива.
І рік від року не подяку,
Прокльони шлемо Кобзарю.
І зрада, нових днів ознака,
Сльозами падає в ріллю.
І де той промінець надії,
Що нам заповідав Тарас?
Він ще десь є? І ще жевріє?
Хоть в наших дітях, як не в нас?