Немов листок кленовий,злітає з підвіконня.
Та й падає на землю,де тішиться трава.
Довіра,-беззаконня. Довіра,-беззаконня.
Немає запоруки. Ось і таке бува.
Як вперше забаганка,залита вся росою,
Збігають краплі нишком збагачені теплом.
Вулканом вивергають,лавиною з тобою,
Злітаю мов листочок,а ти злетиш орлом.
Крутитися я буду,все поряд,в тебе сила.
У небі ти під сонцем несешся в далечінь.
І лагідність в утробі,мене також носила
З тобою так носила.Ти скажеш відпочинь.
Я сяду своїм сяйвом на крил твоїх пір'їну.
Ти лагідно торкнешся і знову в неба синь.
І ми летим з тобою. З тобою без зупину...
З тобою без зупину,у рай на волосінь..
(Понкратова.О.В.)
Як вперше
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119030800907
Свидетельство о публикации №119030800907
Рецензии