Памятi Тетяни

                сестрі

В ранкові сурми даль заграла,
на травах паморозь — вапном.
Стоїть самотньо, мов заграва,
калини кущ перед вікном.
Мелодія журливо лине…
Не треба, сестро, схаменись!
Чом так гірчить ота калина,
що посадили ми колись?

Не поспішай під хуртовину…
Як, чим тобі допомогти?
Знай, замість тебе в домовину
хоч зараз згоден я лягти,
бо ти ж однісінька з родини,
з ким маю спільну ДНК.

Ти, Боже, не спиняй годинник!
Це ж Ти, коли мене ріка
втягла в обійми ополонки
і я зібрався йти під лід,
мені сестри малу долоньку
простяг – і повернув в сей світ…

Ти ж можеш все, бо Ти — Всевишній,
і для сестри добро зроби,
не час нам йти на кладовище
цієї щедрої доби.
Моя маленька рятівнице,
веди мене, веди, веди,
і не шкодуй для нас, кринице,
святої й грішної води.

Солодкий соловей засвище —
пташина весну відчува!!!
…А перевтомлений Всевишній
ні вдень, ні вніч не спочива.

05-11. 04.17   --   07. 03.19