Вежею
Можливо розрадою.
Стріхою отого "нового" життя.
Будеш мені обліпихою,
Коли перейду в харкаття.
Будеш моєю липою,
Ліками від забуття.
Сьогодні не маю кордонів,
А завтра не матиму меж.
За рік не спущуся до стонів.
За два покидатиму місто бетонів,
Місто, з кісткових веж.
Новою вежею станеш ти теж.
07.03.2019
Свидетельство о публикации №119030704909