Вежею

Ти будеш моєю втіхою.

Можливо розрадою.

Стріхою отого "нового"  життя.

Будеш мені обліпихою,

Коли перейду в харкаття.

Будеш моєю липою,

Ліками від забуття.

Сьогодні не маю кордонів,

А завтра не матиму меж.

За рік не спущуся до стонів.

За два покидатиму місто бетонів,

Місто, з кісткових веж.

Новою вежею станеш ти теж.


07.03.2019


Рецензии