Вибiр

Не давали людям жити,не давали вмерти.
Люд простий з землиці-неньки захотіли стерти.
Ні пенсії щоб прожити,ні людям зарплати.
А тепер антибіотик не стали давати.

Не повівся наш народ на сексові згоди...
За здоров'я узялись бевзі та уроди.
Чи нема добра в серцях,чи мозгів до тіла?
Захотів мужик зажить,щоб люд,-любов гріла.

Щоб подумали про них,меньше стали брати.
Що ж ви вірите усім? Не віриш за грати.
Ще до цього не дійшло,та уже бувало...
В кого кусень хліба є"Той,його зжувало."

А кому замало й те,що награбували.
І тому не бути в тім,без тої навали.
Люди добрі! Схаменись! На полі й у лузі.
У селі свиней нема,у такій нарузі.

Кури,гуси не живуть.Телят не буває.
А замісський депутат сало наживає.
Ні сорому,ні стида.Перед ким стидатись?
Скоро,люди,-вийти в двір будемо боятись.

А не те що за життя,та за наших діток.
Бо немає вороття із державних кліток.
Йдуть і йдуть вони в закон,що нові то кращі.
А село вже зароста,в невідомі хащі.

Без нагайки,без хлиста не зна що робити.
Прищемити їм хвоста! Якщо хочуть жити.
Як що хтось і вижива!!! Ото вірить в Бога.
Бо нелегка у народу,-свободи дорога.
 (Понкратова.О.В.)