Душа горить, душа палає,
пекельним внутрішнім вогнем,
вона весь час одна стпаждає
за тим минулим неповторним днем.
Все, що було, давно пройшло:
коханняя, молодість та радість,
а голову мою мов снігом замело,
де залишилися душевна біль та старість.
Лише у згадках я весь час живу
про неповторні та щасливі дні,
коли ми з друзями були на чужині
я думав про далеку давнину.
Я думаю про неповторний час,
про те, чого в житті я не зробив,
чого не встиг, допоки й сам не згас,
щоб щось на згадку іншим залишив.
Укр. Душа горить, душа пала
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119030409049
Свидетельство о публикации №119030409049
Рецензии