Не відпускай.
Ніжний дотик твоєї руки,
Шовком лягають всі зими,
Омолодженні коханням роки,
Віршами на душу благими.
Проліском воскресла душа,
Потоками розлилася по тілі,
Сіра самотність наша,
У вирій восени відлетіла.
Хтось там, вгорі, дуже хотів,
Щоб іскринка тепла зажевріла,
Щоб весну пробудили із снів,
Щоб лава в жилах клекотіла.
Мені місяць вночі шептав,
Що вже весна розпустила бруньки,
Щоб в нас її ніхто не вкрав,
Не відпускай моєї руки...
Автор; Н.П.Рубан.
Не отпускай
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119030405849
Свидетельство о публикации №119030405849
Рецензии