Земля

Зникають інколи думки,
Зникають люди повсякденно
В струмку з землі журчить вода,
Вона шепоче правду
Щоб трималась вся буденність.
Земля хотіла щоб почули всі
Як боляче буває їй від тих снарядів
Як розриваються її шматки
І жили тянуться від болю.
Як потемніла чистая вода
Від тих скривавлених побоїв.
Вона живе і терпить все.
І прагне щоб живими ви
верталися додому.
Вона хотіла щоб спинились ви
І не стрясали все довкола.
Оскільки ви не чуєте її,
То відповість вона вам в досталь,
То мабуть вже скоро.
Не плачте ви тоді, коли старі вітри,
Закрутяться в єдиний вихерь горя.
Коли схвильований бурхливий океан,
Підниме хвилі високо угору.
Коли гаряча кров землі,
Польється скрізь земні розломи.
Коли та магія вогню, ігриво спалахне довкола.
Про кожного із вас, земля багато може що сказати.
Хто де з'явився в цей прекрасний білий світ.
Коли зростав, любив, можливо щось втрачав
І не спинившись дали йшов,
Вже не один, а з іншими думками.
Земля жива і бачить все
Земля жива і чує всіх
Відкрийте очі розуму й побачте ви її,
Прислухайтесь й до того, що вона говорить.
Якщо завчасно ви не зробите того
Вона лиш вибере із вами чи одною.