життя без любовi на укр. яз

СвоЇх ворогів наказав Бог любити,
Терпіти... прощати - це й є віри суть.
З душею нарОзтіж втомилася жити,
Бо в душу відкриту частіше плюють.

Підніжки кладуть (аби впала) навмисно,
Піднятися ж знову рукИ не дадуть;
Облесно в лице посміхаються, звісно,
ПозАочі бруду інтриги плетуть.

Порядності ген у суспільстві зникає,
Натомість зростає гріховність страшнА
І множиться "вовча" озлоблена зграя,
І як рецидив у хворобі - війна.

Війна - у душІ...у сім"ї... і в державі,
Між друзів й колег і у церкві - війна;
І кожен живе суто в свОму анклаві.
ДобрА не залишиться скоро й зернА!

Цей Світ можна тільки любов'ю змінити,
Та люди женуть із сердець її геть.
Ми згодом розучимось щиро любити.
Життя ж без любові нагадує смерть.

В безладді земному й душа здичавіла.
Замкнувшись у сОбі, від світу втіка;
До чистих висот в неї напнуті крИла...
У Небо крізь гріх стежка надто вузькА.


25/02/19/