Будеш для мене свiтлом

Будеш для мене світлом?
Стану для тебе твоїм?
Будеш у місті літом?
Чи ж не приїдеш чужим?

Бачиш ти мене душею?
Відстань – в тривалості літ.
Хочеш назвати своєю
Й разом в один політ?

Серце моє розумієш?
Душу мою збережеш?
Поряд, мов тінню…зумієш?
Зорі для мене збереш?

Віриш в вогонь свят-творіння?
В весни прекрасні і сни?
Свідомість в об’єм покоління…
Недобре усе прожени.

Будеш  відбитком правди
Яку у собі несу…?
Покажеш мені всі барви,
Щоб я не боялась сну?

Будеш мене любити?
Приймеш мої промінці?
Будеш зі мною творити,
Щоб результат не в кінці?

Стану твоїм я пазлом?
Єдністю наших творінь?
Будемо, любий, разом?
Створимо янь і інь?

Буде рости коріння
Й крона у небеса?
Будемо нести проміння
Людям?... Яка це краса!...

Знаєш… Питань не вичитуй!
Серце палає вогнем.
Як дожила… не розпитуй.
І не бери собі щем.

Прийде грядущість, прекрасність!
Серце наповни дощем…
Вмій усміхнутися натще…
Вічність – не мить. Не впіймати ковшем.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019

28.02.2019

20:47


Ківш – тут у значенні сузір’я.