Будеш для мене свiтлом
Стану для тебе твоїм?
Будеш у місті літом?
Чи ж не приїдеш чужим?
Бачиш ти мене душею?
Відстань – в тривалості літ.
Хочеш назвати своєю
Й разом в один політ?
Серце моє розумієш?
Душу мою збережеш?
Поряд, мов тінню…зумієш?
Зорі для мене збереш?
Віриш в вогонь свят-творіння?
В весни прекрасні і сни?
Свідомість в об’єм покоління…
Недобре усе прожени.
Будеш відбитком правди
Яку у собі несу…?
Покажеш мені всі барви,
Щоб я не боялась сну?
Будеш мене любити?
Приймеш мої промінці?
Будеш зі мною творити,
Щоб результат не в кінці?
Стану твоїм я пазлом?
Єдністю наших творінь?
Будемо, любий, разом?
Створимо янь і інь?
Буде рости коріння
Й крона у небеса?
Будемо нести проміння
Людям?... Яка це краса!...
Знаєш… Питань не вичитуй!
Серце палає вогнем.
Як дожила… не розпитуй.
І не бери собі щем.
Прийде грядущість, прекрасність!
Серце наповни дощем…
Вмій усміхнутися натще…
Вічність – не мить. Не впіймати ковшем.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019
28.02.2019
20:47
Ківш – тут у значенні сузір’я.
Свидетельство о публикации №119030104708