Це ж оселя - стiни, стеля...

Де оселя, там й поріг, — аби нЕчисті по ріг, а всій решті в оберіг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня...
А зовсім не розуміючим старшу них мову дошию языком у кожен рядочок нє шіфрованоє краткоє содєржаніє:

                снись з чудес                снись чудесами
                вись небес                высь небес (не бес...)
                в зір й сонць літ                в полёт звёзд (не 5-конечных) и солнц
                з їх в наш світ                из их в наш мир

                дих лиш стих                дыхание только поутихло
                рух не вщух                движение не закончилось
                дух не збух                дух не прокис
                ніч річ стіч                ночь вещь преходящая

                в гожі дні                в хороший день
                в трудодні                в трудодень
                вам й мені                вам и мне
                й не земні                и не только земные

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Не лежача й ця додача:

приходь, весно, раєм; приходь, весно, раєм, — приходь, весно, раєм...               
               
                весна ще ві сні
                ввижає ці дні
                під райські пісні...

                за веснами й літ
                дочікує світ,
                а бджоли — лет, літ!

                веселка до дна
                од цвіту тіснА,
                духм’яно-яснА!!

                уквітчаний сад,
                замислений гад*,   
                не займаний лад**!!!
               
зоставайся раєм, зоставайся раєм, — зоставайся раєм...

*) гад — ще той змій: але котрийсь інший, аніж у "заГАДочной душе"; вочевидь і Вам?
**) лад — багатюще слово: найбідніще з того "порядок"
~~~~~~~~~~~~~~~~~~

А потреба ще жива, — вкласти би життя й в слова? А чуття мати: й відчути?? А людиною побути???