Я гадала весною,яскравіє всім світло.
Вітер мляво у полі гойдає квітки.
І дерева махають квітуче привітно.
Омиває дощами грудки.
Із землі появилась зелена травичка.
Заговорять листочки дерев,що в саду.
І у сонця напевне хорошая звичка...
Промінці на прогулянку манять,ведуть.
Крізь вікно у хатинці зазирає пташина.
Співи ллються спиняючись в сонячнім сні.
Я гадала в теплі,-бути.Майбуть вершина.
Теплих,сонячних спогадів у пелині.
Я гадала піймаючи вітер в долоні.
Віра в щастя дароване,певно зросте.
Сивина не появиться дивна на скроні.
Я гадала. Гадала,та вірно...проте...
Упиваючись ситно в картате повітря.
Зупиняючись лишень бува що на мить.
Зворушивши в устах,зкам'янілостей вістря...
Серце знову і знову,-щемить.
(Понкратова.О.В.)
Я гадала весною
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119030101050
Свидетельство о публикации №119030101050
Рецензии