Ідуть дощі, такі сумирні тихі.
Вистукують свій такт по вікнах і дахах.
То з вітром пісню заведуть тужливу,
І сумом душу ніжно огорнуть.
А то підуть до ставу, в верболози.
Де квітнуть квіти, де стара верба.
І вмиють Мавкі ніжно сльози.
Вона ще й досі там чекає Лукаша.
Симфонія сумна - меланхолія.
Журлива музика бентежної душі.
Десь угорі, над світом, лиш для неї.
Співають пісню весняні дощі.
Iдуть дощi..
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119030110190
Свидетельство о публикации №119030110190
Рецензии
