Взор привычен ко мраку ночи
Олена Телiга
Гострі очі розкриті в морок,
Б’є годинник - чотири, п’ять.
Моє серце в гарячих зморах,
Я й сьогодні не можу спать.
Але вранці спокійно встану
Так, як завжди, без жодних змін
І в життя, як в безжурний танок,
Увійду до нічних годин.
Придушу свій незмінний спогад,
Буду радість давати й сміх -
Тільки тим дана перемога,
Хто у болі сміятись зміг.
14. Х.1933.
Перевод
Взор привычен ко мраку ночи -
Бьют часы: три, четыре, пять...
Сердце ноет - измором точит,
Не могу и сегодня спать.
А наутро спокойно встану
И усталость с себя стряхну.
В жизнь свою – в не печальный танец,
Я войду до ночных минут.
Подавлю, что меня тревожит
И порадуюсь тем, кто смел.
Только тот победить и сможет,
Кто смеясь, через боль, взрослел.
Свидетельство о публикации №119022807124