Зіграв сюїту вітер на сурмі
й звільнилися з лещат зимових бранки…
А згодом розчинилися фіранки
для першої весняної юрми.
Хурделиці ущухли… і зима
лишилася останніх забаганок,
і, землю огорнувши у серпанок,
потоки сліз втирала крадькома.
Зітхаючи, ховалась по ярах,
втомившись, ледве вешталася плаєм,
та, врешті, забурлила водограєм
й зійшла, скінчивши свій недовгий шлях.
І раптом, у ранковій тій імлі,
побачив, як по небу, на світанку,
величним білим клином, понад ґанком,
весну несли на крилах журавлі...
Весенняя сюита
© Copyright: Леонид Рыбка, 2019
Свидетельство о публикации №119022810350
Свидетельство о публикации №119022810350
Рецензии