Мені років зозуля накувала,
П'ятий десяток вже давно пішов.
Але вона нічого не сказала
Чи час кохання вже мені прийшов.
Мені років зозуля накувала:
Так з легкістю робила це вона.
І гілку під собою ще й гойдала,
Щоб час кування не пройшов дарма.
Мені років зозуля накувала.
Кування те лунало у гаю.
Чи вірить їй, тоді я ще не знала,
Чи для кохання час я ще знайду…
Мені років зозуля накувала,
Не зупинячись кувала там вона.
Але вона нічого не сказала…
Та скроні вже покрила сивина.
Мені років зозуля накувала.
На неї мовчки там дивилась я.
Й вона на мене також поглядала-
Тоді майнула у густе гілля.
Зозуленько, зозулечко, зозуле,
Чому роки надумала кувать?
Твоє кування я в гаю почула,
Й роки, мов перли, стала рахувать.
Зозуленько, зозулечко, зозуле,
Накуй ще до років кохання ти:
Щоб ми щасливі із коханим були…
І за прохання це мене прости.
05.02.2019 р.
Менi рокiв зозуля накувала
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119022708120
Свидетельство о публикации №119022708120
Рецензии